Свідоцтва

Божі чудеса в моєму житті    

     Бог зробив велике чудо в моєму житті. В 44 роки з діагнозом ендометріоз і фіброміома матки, я виносила і народила здорового хлопчика. Зараз моєму синові Андрійкові 1 рік.

    Я прийняла Ісуса Христа як особистого Спасителя і Господа 15 років тому. В церкві я отримала другу сім’ю – братів і сестер в Господі. Протягом цих років Бог зцілив мене від сколіозу, на моїй руці раптом зникли усі бородавки, яких я довго не могла позбутись. Але найбільше ми з чоловіком хотіли дітей. Лікарі, які вкотре обстежували мене казали, що з моїм діагнозом завагітніти буде складно, а виносити здорову дитину, зважаючи на вік, ще складніше.

    На той час ми вже бачили, як Бог чудесним чином зціляв, благословляв віруючих людей у нашій церкві. Ми почала ревно молитися за хороших лікарів і Господь нам допоміг. Бог зробив чудо і я завагітніла, моїй радості не було меж.

    Під час вагітності наша сім’я пройшла випробування віри. У мене стався «гормональний вибух» і фіброміома почала стрімко рости. Я лягла в лікарню, під час обстеження УЗД була виявлена фіброміома розміром 11 см. Лікарі наполягали зробити операцію, щоб зберегти дитину, адже пухлина всередині могла продовжувати рости і затиснути плід. Гарантій, що після хірургічного втручання  все буде добре, медики не давали. Церква постійно молилась за мене, і я наважилась на операцію. На тринадцятому тижні вагітності мені видалили 20-ти см фіброміому, яка вросла в матку, на ній залишився шов у 10 см. Також я втратила багато крові. Згадуючи той період у моєму житті, пам’ятаю, що відчувала сильну молитовну підтримку братів і сестер, було таке враження, що ангели охороняли мене.

    Кожного місяця я лягала в лікарню на обстеження і завжди все було добре. Жінки в палаті дивувалися, як після такої операції і в такому віці може бути все добре, а я свідчила їм, що Бог дає спасіння, зціляє і благословляє Своїх дітей.

    Настав день кесаревого розтину. У нас народився здоровий і гарний хлопчик вагою 3,8 кг з блакитними очима. Ми дуже були здивовані, бо в родині всі кароокі. І вже після пологів лікар, яка вела мене весь цей час, зізналась, що ніхто у пологовому відділені не вірив, що я виношу цю дитину.

    Сьогодні я служу Богу в помісній церкві у прославленні, моє серце наповнене вдячністю Йому. Він – чудесний Бог, я дякую за радість материнства, дякую пастору і церкві, які завжди підтримували мене у молитв іта утішали Словом. Уся слава і подяка моєму Господу Ісус Христу!

Вікторія Пашкевич,

м. Калуш,

церква  «Слово життя»