Проповіді

Подоби Святого Духа    

01.06.2012, 13:31

      Ісус сказав: «І вблагаю Отця Я, і дасть іншого вам Утішителя, щоб із вами повік перебував, Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він» (Ів. 14:16-17).

       Дух Святий це – Третя Особа нашого Бога, Той, кого Ісус послав замість Себе. Хто ж такий – Дух Святий? Який у Нього характер? Яку роль Він зіграв у житті християн? У Біблії сказано, що з Ним можна мати спілкування (2 Кор. 13:13), проте як це відбувається практично? Відповіді на ці та інші питання, стосовно Особистості Святого Духа, ми отримуємо, досліджуючи Біблію. У Слові знаходимо кілька подоб Духа Святого, завдяки яким ми можемо зрозуміти Його характер, Його дію.

       Читаючи Біблію, ми бачимо, що історію людства умовно можна поділити на три періоди  – період Бога Отця, час Сина і період Святого Духа. У Старому Заповіті більше говориться про Бога Отця. Хоча в Псалмах та пророчих книгах згадується і про Сина, і Духа Святого.

       Період Бога Отця триває від створення світу до моменту, коли Дух Святий зійшов на Ісуса Христа. Саме з цього часу і до вознесіння Ісуса це – період Сина. Період Святого Духа триває від П’ятидесятниці і до наших днів.

       В книзі пророка  Іоїля сказано: «І буде потому, виллю Я Духа Свого на кожне тіло…» (Іоїль 2:28). Дане пророцтво збувається у наші дні: віруючі отримують хрищення Святим Духом; відбуваються чудеса та знамена.

       В Мф. 27:51 сказано, що у той день і час, коли помер Ісус Христос, завіса, яка відділяла святилище від святая-святих в єрусалимському храмі, розірвалась. Ця завіса була виготовлена із войлоку та мала товщину близько 10 см. За нею було приховане єдине місце на землі, де перебував Дух Божий і слава Господня. Після того, як завіса розірвалась, Дух Божий вилився на людей.

       Служіння Церкви – це  не набір ритуалів, традицій, правил. Бог хоче, щоб новозавітні служіння стали духовними. Коли Мойсей сходив з гори Синай, люди внизу не могли дивитись на нього, тому що його обличчя сяяло. Бог дав нам служіння Духа у Новому Завіті, і воно повинно бути славнішим, ніж служіння Мойсея (2 Кор. 3:7-8)! Христова церква має сповнюватися Святого Духа.

       «І Він зробив нас бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє» (2 Кор. 3:6).

       В Мр. 16:17-18 перелічені духовні обітниці для віруючих Нового Заповіту: «А тих, хто увірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли смертоносне що вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і вони будуть здорові!»

       Чому все це відбувається? Чому Апостоли та інші учні Христа стали говорити на інших мовах? Чому люди зцілялись через Апостолів? Ці люди були наповненні силою Святого Духа. Як отримати цю силу сьогодні?

       «І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом», – сказано в Еф. 5:18.

       «Помазання» та «наповнення духом» – це  різні поняття в християнстві. Якщо, наприклад, віруючий чоловік хрищений Святим Духом, то він помазаний. І чим більше він буде молитися в дусі, прославляти, євангелізувати, тим більше він наповниться Святим Духом.  

       Служіння церкви не має змісту без Святого Духа. Адже тільки під дією Святого Духа люди отримують спасіння від Бога, зцілення, віру, свободу, тільки Святим Духом творяться чудеса (Іс. 61:1, 10:27).  

       Просто одного разу пережити дотик Святого Духа – цього для тебе недостатньо. Ти можеш зростати у помазанні, «бо не мірою дає Бог Духа» (Ів. 3:34). Отже, щось важливе і особливе, що є сьогодні в служінні Церкви – це  прояви і дія Святого Духа. Перелічимо тепер кілька подоб Святого Духа.

 

Пахощі

 

       «А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність (ред. – рос. благоуханне) знання про Себе через нас виявляє на всякому місці! Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя…» (2 Кор. 2:14-16).

       У Старому Заповіті також говориться про запах. Перед кожним богослужінням священників помазували миром – запашною маззю (Вих. 30:23-31).

       Кожен із нас знає, що таке приємний чи неприємний запах.

       У церкві відомого служителя Кеннета Хейгіна якось на сцену виїхала вантажівка із сміттям і висипав цей смердючий вантаж посередині зібрання. Таким чином пастор продемонстрував наскільки огидний гріх в очах Божих.

       Якщо віруючий не грішить, пізнає Бога, виконує Його волю, то він у духовному світі ніби наповнюється пахощами.

       Дивовижно, але на деяких богослужіннях у нашій церкві, коли Святий Дух дуже сильно помазував зібрання, ми реально відчували приємний запах.

 

Печать

 

       «А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог, який і назнаменував (ред. рос. – запечатлел) нас, і в наші серця дав завдаток Духа» (2 Кор. 1:21-22).

       «У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці» (Еф. 1:13).

       Ми знаємо, що печать засвідчує достовірність, законність документу. Дух Святий, як печать, підтверджує достовірність твого спасіння, і те, що твоє ім’я дійсно записане у книзі життя на небесах.

 

Голуб

 

       «…і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього» (Мф. 3:16).

       Чому Бог уподібнив Духа Святого голубу? Ця подоба розкриває характер Духа Святого. Ми знаємо, що голуб  – це творіння мирне, миролюбне, ніжне.

       Таким чином, Бог вчить нас, щоб ми не були грубими, коли проводимо молитву, проповідуємо, шукаємо ведення від Святого Духа. Багато відомих служителів під час служіння зцілення проповідують дуже спокійно, так ніби обережно, щоб не сполохнути Святого Духа. Ти можеш втратити Божу присутність через свою грубу, зухвалу, некультурну, нахабну поведінку.

 

 Вітер 

 

       Ми знаємо, що служіння Духа у День П’ятидесятниці почалось саме з вітру (Дії 2:2). Що таке вітер? Це свобідна і незалежна стихія. 

       «Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений (Ів. 3:8).

       Вітер – це  важлива подоба Святого Духа. Ми маємо розуміти, що Бог не діє стандартно. До прикладу, трапляється, що під час якогось служіння віруючі заспівали пісню, і прийшла слава Божа. Але це не означає, що тепер цю пісню потрібно виконувати на кожному богослужінні кілька років поспіль.

       Ми не можемо керувати Святим Духом. Ми залежимо від Нього. Колись в церквах з’явилась традиція «у молитві вивільняти Святого Духа». Але ця теорія не відповідає Слову Божому. Ми не можемо «вивільнити» Святого Духа, так само і не можемо Його зв’язати.  

       Проте, кожен народжений від Духа повинен прагнути відчути віяння вітру з небес. Наприклад, під час служіння прославлення ми можемо пережити присутність Бога. Але інколи Святий Дух може прийти як ураган, шквал (Дії. 2:2).

       Тому християни повинні бути чутливими до Святого Духа, готові прийняти і наповнитись Його веденням.  

       Це дуже важливо для усіх віруючих, тому що ті, котрі будуть більше відчувати Святого Духа, будуть більше Ним наповненні. 

       Як же відрізнити ведення Святого Духа, цей вітер, який може бути і сильним, і тихим (3 Цар. 19:12)?

       Якщо ти стараєшся бути ніжним, немов голуб, то ти почнеш у деяких випадках відчувати Святого Духа. І чим більше ти будеш виростати у Господі, тим краще ти навчишся ловити цей вітер. Це дуже важливо, адже без Нього ми не можемо нічого робити. «Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?», сказали Апостоли після того як звершилось чудо  – зцілився храмий чоловік (Дії 3:12)

       У Біблії є чимало прикладів, коли учні Христа отримували ведення від Святого Духа і слідували Йому (Дії 8:29; 10:9-20; 13:1,2 та ін.). Так прославлявся Господь, являлась Божа слава, творились знамена та чудеса! Кожен, хто вважає себе учнем Христа, може ревнувати за ведення від Святого Духа, вчитись підкорятись Йому. 

 

Олива, помазання

 

       «Ісуса, що був із Назарет помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним» (Дії 10:38).

       Про помазання Духом Святим також говориться в Іс. 61:1.

       У Біблії слово «олива» має два значення: По-перше, це олія для заправки світильників: «І ти накажеш Ізраїлевим синам, і нехай вони приносять тобі оливу з оливок, чисту, товчену, для освітлення, щоб завжди горів світильник» (Вих. 27:20).

      Для того, щоб світильник продовжував горіти, у нього потрібно було підливати олію.

      В Пр. 20:27 сказано, що світильник Господній – дух чоловіка. Це означає, що коли ти перестаєш молитися, перебувати у Слові, твій світильник починає гаснути: приходять сумніви, спокуси. Ти починаєш поступати згідно плоті, тобі важко протистояти атакам диявола. І навпаки, коли ти сповнюєшся Духом Святим, ти ніби наповнюєш свій духовний світильник свіжою оливою.

       Є така теорія у християнстві, що Ісус за нас вже все зробив, і нам не потрібно докладати ніяких зусиль, для того, щоб наповнитись Святим Духом. Але Біблія вчить нас іншому. Олива повинна бути вибита (Лев. 24:2-4). Перед тим, як проводити богослужіння потрібно довго молитися, «вибивати оливу», щоб служіння було наповнене Божою присутністю. Дуже важливо для будь-якого християнина знаходити час для наповнення свого духовного світильника.

       І якщо ти будеш так поступати, ти будеш сповнений віри, радості, сили Святого Духа християнином.

       По-друге, олива – це  один із обов’язкових атрибутів служіння священика. Священика перед кожним служінням помазували оливою: «Візьмеш оливу помазання, і виллєш йому на голову, та й помажеш його. І візьмеш із крові, що на жертівнику, і з оливи помазання, та й покропиш на Аарона й на шати його, та на синів його й на шати синів його з ним. І освятиться він, і шати його та сини й шати синів його з ним!»

(Вих. 29:7, 21).

       На священику повинно бути багато оливи. Сьогодні деякі християни мають мало помазання, і це їх абсолютно не турбує. Але коли на тобі багато помазання, твоя проповідь матиме плоди, твої молитви за зцілення принесуть реальні результати. Ти прославиш Господа у своєму житті.

       Без помазання оливою Святого Духа служіння церкви, її існування втрачають Біблійний зміст і Боже призначення.

 

Вогонь

 

       Одна ізподоб Святого Духа –це  вогонь (Дії 2. 3).

       Що характеризувало служіння першоапостольської церкви? В першу чергу, – це помазання, багато благодаті.

       «А руками апостолів стались великі знамена та чуда в народі» (Дії 5:12).

       Звичайно, Бог хоче, щоб кожен із нас мав характер Христовий (Гал. 5: 22, 23). Є чимало благих, добрих, наповнених плодів праведності християн. Але це ще не все, що Бог запланував для тебе!

       Бог хоче бачити гарячих християн, гарячі церкви. В Об. Ів. 3:15 сказано: «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий.  Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти ні теплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст».

      Чому Бог ненавидить теплоту? Що породжує тепло? Процес гниття. Що породжує жар? Вогонь, високу температуру.

       Яскравим прикладом із Старого Заповіту для нас є восьмидесятирічний Мойсей, який піднявся на гору і перебував сорок днів у пості, спілкуючись з Господом! 

       «І сталося, коли сходив Мойсей з гори Синай і обидві таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, що Мойсей не знав – лице його стало променіти, бо Бог говорив з ним» (Вих. 34. 29).

       Чи хочеш ти, щоб твоє серце горіло таким же вогнем? Чи хочеш ти, щоб твоє лице сяяло? Чи хочеш ти переживати Божі чудеса?

       Для цього недостатньо просто відвідувати церкву і називати себе віруючим. Кожен, хто хоче вогню Святого Духа, повинен мати в своєму житті практику молитви і посту, знаходити час для того, щоб шукати Господа.  

       Вогонь випромінює світло. Якщо ми будемо повні вогню Святого Духа, люди до нас потягнуться, як метелики вночі до світла.  

       Інакше світ буде вважати християнство твоїм черговим хобі, захопленням. Але, якщо ми будемо горіти для Бога, ми зможемо запалити, розтопити кам’яні серця грішників, щоб вони зрозуміли: наша віра непохитна, наш Бог сильний і могутній. Щоб вони знали, де шукати вихід із трясовини гріха, спокус, хвороб і прокляття.

       Вогонь символізує також і очищення. Один із біблійних прикладів – історія Ананії і Сапфіри, які збрехали Святому Духу та померли серед зібрання. Чому Бог навіть таким способом очищає церкву? Бог готує Наречену для Свого Сина. Бог не допустить в церкву ніякої нечистоти. Тому Наречена Христова час від часу проходить через вогонь.   

      Деякі віруючі не люблять проходити крізь Божий вогонь.  Він, як рентгенівське проміння просвічує все їхнє нутро, усю їх сердечну мотивацію, усе лукавство, гріхи, від яких ці люди ще не позбавились.

       Ми повинні полюбити Божий вогонь. У вогні народжується чисте золото. Проходячи через вогонь Святого Духа, ми стаємо ще більш посвяченими, більш сильними у дусі, наповненими віри служителями Божими.

       «Щоб випробувана віра ваша  була дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і вогнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з'явленні Ісуса Христа»  (1 Пет. 1:7).

       Особисто я дуже люблю гарячі церкви і палаючих для Бога служителів. У їхній присутності мимоволі починаєш задумуватись, а не залишився у тебе ще якийсь грішок? У гарячих церквах люди очищаються, зціляються, звільняються, прагнуть євангелізувати, молитися, жертвувати.

       Як підтримувати цей вогонь, щоб він не згаснув? Ми вже згадували про це, коли говорили про світильник (Лев. 24:2). Якщо світильник гасне, він починає закопчуватись і диміти. Так буває із християнами. Відступники часто стають ще гірше за грішників. Світські люди часто мають більше милосердя, співчуття та Божого страху, ніж ті, хто вчасно не наповнив свій духовний світильник і згас. Це трапляється, мабуть, тому, що диявол більш за все намагається назавжди спокусити тих, хто відступив від Божої благодаті.

       Але якщо ми говоримо про вогонь, ми також повинні пам’ятати – вогонь не можна взяти до рук! Диявол не зможе доторкнутись до гарячих християн!

       Ти міг помітити, коли ти особисто повен вогню Святого Духа, то маєш бажання служити Господу, маєш дерзновіння проповідувати Євангеліє. А коли занадто поринаєш у свої життєві проблеми, твій світильник починає загасати.

       Тому слідкуй за своїм духовним станом, знаходь час для посту та молитви, для особистого спілкування з нашим Господом, щоб Святий Дух запалював Своїм вогнем світильник твого духа.  

 

 Дощ

 

       Дощ – це велике благословення. Повітря наповнюється свіжістю. Земля розквітає та починає плодоносити. А якщо дощу довго не має все засихає. 

       У Біблії дощ має кілька символічних значень (Іоїль 2:23, Єрем. 5:24, Ос. 6:3). Це дощ ранній та пізній, який символізує пробудження. Ми з вами живемо у період пізнього дощу, коли Бог реставрує свою Церкву.

       Ми повинні просити у Бога, щоб пролився цей духовний дощ Святого Духа, щоб почалась нова злива пробудження, щоб віруючі приносили багато плоду, щоб Царство Боже утверджувалось по всій землі.

 

Ріка

 

       Ріка – це також вода та свіжість. Проте, у Біблії говориться про ріки у більш ширшому значенні.

       «Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, бо не був Ісус ще прославлений» (Ів. 7:38, 39).

       Що це за ріки? Це наша віра, відкриття, інші мови, хвала і поклоніння, зцілення, чудотворіння, духовна влада, мир, мудрість, і багато іншого, що ми маємо через благодать Божу.

       «І вийшов цей чоловік на схід, а шнур був у його руці, і він відміряв тисячу ліктів, і перепровадив мене водою, водою по кістки. І відміряв ще тисячу, і перепровадив мене водою, водою по коліна; і відміряв ще тисячу, і перепровадив мене водою по стегна. І відміряв він ще тисячу, і був потік, якого я не міг перейти, бо стала вода великою і належало плисти, потік був неперехідний», –  сказано у книзі пророка Єзикіїля, 47:1-5.

      Я думаю, що тут також показаний прообраз Святого Духа. Це – прообраз того, як ми можемо поклонятись Богові, як ми можемо рухатись у молитві.  

      Зверніть увагу, ангел відміряв відстань у тисячу ліктів, а глибина збільшувалась незначно. Занурення було дуже повільним. Я вірю, що – це  прообраз входження у дух.

       Я мрію, що церкви під час богослужінь не будуть поспішати, заглядати на годинник, і стануть доходити до моменту, коли люди почнуть плисти, текти в дусі. «На глибині» проявляються духовні речі – служіння дарами Святого Духа, зцілення, чудеса та знамена, відбувається глибоке пізнання Бога.

       Насправді, чимало християн «сидять на мілині». Вони заходять у цю ріку по коліна і далі не йдуть.

       Але наш Бог – Особливий. Він – Цар царів і Пан над панами. До Нього не годиться приходити поспіхом, приділяючи Йому лиш п’ять хвилин свого часу.

       Раніше ми говорили про те, що необхідно ловити вітер. Це стосується і ріки – входи у неї глибоко, пливи в дусі. Тут нічого боятись.

       Деякі церкви шукають стабільності. Але ця стабільність може перерости у фарисейство, механічне богослужіння, де не має Святого Духа, не має духовної близькості з Господом.  

       Як же навчитись текти у дусі?

       Якщо ти ходиш в Господі, Він буде давати тобі якісь бажання, побудження. Наприклад, ти випадково згрішив, образив брата і якось не звернув на це уваги. А через кілька годин ти раптово відчув, що твоя совість не чиста. Ти почав аналізувати свої вчинки і зрозумів, що тобі потрібно покаятись, примиритись з братом, вибачитись перед ним. Це і є один із прикладів Божого ведення.

       Взагалі, ведення Святим Духом починається з твого народження згори. Одного разу Слово Боже торкнулось тебе, і ти відчув побудження покаятись. Тебе вів Дух Святий.

       Побудження можуть бути різними. Наприклад, Бог може дати тобі бажання молитися вночі, заспівати якусь пісню під час служіння прославлення, проповідувати зовсім незнайомій людині або помолитись за зцілення.

      Згадай, скільки разів ти відчував це ведення, але не слідував за ним? Багато віруючих роками моляться за ведення, проте не виконують його.

       Але ведення Святого Духа починається з малого. Якщо ти будеш слухняний Господу, маєш щире бажання догодити Йому, Він буде вчити тебе текти в дусі, служити дарами, використовувати у молитві, творити чудеса у твоєму служінні.

       Пророк Самуїл на початку свого служіння також вчився духовному веденню (1 Цар. 3). Згодоnbsp; font-famnbsp; nbsp;Дощspan style=nbsp; nbsp; ily:tahoma,geneva,sans-serif;/em/spanм він став великим служителем Божим.  

       В 4 Цар. 4 йдеться про одне чудо: бідна вдова, згідно слова пророка Єлисея, налила олію із одного глечика у багато інших. Наповнились усі посудини, і масло зупинилось тільки тоді, коли не було більше у що його наливати.

       Слово Боже говорить, що ми – це посудини Божі, які Він наповняє Святим Духом, відкриттями, помазанням. В нас течуть ріки живої води. З часом твої відкриття стають більш глибшими, ріки все більше наповнюються, зростає віра.

       Буває одного разу настає момент, коли ти перестаєш отримувати відкриття і відчувати помазання! Ти стаєш подібним до наповненої по вінця посудини, у яку вже неможливо нічого налити! Ми знаємо, якщо вода дуже довго знаходиться у посудині, вона починає гнити, покриватися пліснявою. Це нагадує деяких християн, які прагнуть тільки до наповнення, але нічого не хочуть віддавати іншим, не хочуть проповідувати Євангеліє, класти руки на хворих, ділитися любов’ю і милосердям.

       У другому посланні апостола Петра, 3:18, сказано: «Зростайте в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа».

       Можна назвати кілька методів зростання у благодаті. Це –  Слово Боже, молитва, хвала та поклоніння, євангелізація, спілкування віруючих. Як бачимо, ці методи проводять у стан наповнення Святим Духом.

       Якщо ти хочеш зростати в Господі, отримувати багато відкриттів, помазання, ти зобов’язаний передавати далі, те що отримав від Бога. Проповідуй Євангеліє. Згадай, можливо ти давно хотів розповісти комусь про Ісуса.

       І коли ти будеш ділитися своїми відкриттями, коли ти виллєш цю оливу, яку дав тобі Бог, тоді наш Господь наповнить тебе свіжим помазанням Святого Духа! І ти скажеш, як колись говорив псалмопівець:

       «…мене намастив Ти оливою свіжою!» (Пс. 91:11)

       «…мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!» (Пс. 22:5).

 

 

Єпископ

Володимир Прудиус,

церква «Відродження»

м. Івано-Франківськ